Продается мебель

Продам Житомирскую стенку,длинной 4м,под дуб,в хорошем состоянии. Цена договорная.

ДЕНЬ ВДВ!

2 августа в Житомире пройдет День ВДВ. Узнай, как...
В Житомире 2 августа в районе аэропорта состоится праздник в честь 16 годовщины аэромобильных войск Украины. Торжественная часть начнется в 10 часов утра. Уже после 11 часа можно будет увидеть выставку техники, которая находится на вооружении воинской части, дислоцированной в Житомире.
Там же пройдет смотр авиационной техники авиа-клуба "Авиатик".
Поздравить военных руководители области и города, командир 8 ордена Красного знамени армейского корпуса генерал-лейтенантом С. Островский. Предполагается. что в празднике примет участие председатель Союза ветеранов Афганистана С.Червонопиский.
Гостей праздника ждет насыщенная шоу-программа: авиационное шоу авиаклуба "Авиатиок", парашютные прыжки в исполнении спортсменов, а также показательное выступление разведывательных подразделений десантников.

Историческая справка: 2 августа 1930 года под Воронежем впервые в истории отечественных вооруженных сил была осуществлена групповая выброска армейского подразделения со штатным стрелковым вооружением. Этот день стал Днем рождения воздушно-десантных войск. Вскоре по всей стране строились парашютные вышки, и ширилось движение «Каждый комсомолец – парашютист!». Все это понадобилось советской стране для того, чтобы иметь кадры для формирования 10 воздушно-десантных армий к 1939 году.
Была своя парашютная вышка и в Житомире. Одна из воздушно-десантных армий располагалась под Житомиром, в районе н.с. Перлявка, сейчас там Житомирский учебный центр МО Украины. Бойцов называли красноармеец-парашютист, а подразделения до полка – парашютными. Соединения – бригады, дивизии, армии – воздушно-десантными. Существовал особый отбор – бойцов набирали только по направлению райкомов комсомола. Форма одежды у парашютистов была такой же, как у летчиков, только в петлицах пехотные эмблемы.
К 1941 году полностью сформировать армии не удалось. Не была выполнена программа подготовки военно-транспортной авиации. В войну вступили 8 воздушно-десантных дивизий. Парашютисты вынуждены были воевать, как стрелковые подразделения, поменять обмундирование на пехотное. Но до конца войны соединения сохранили свои названия. Набирали в ВДВ только по комсомольским путевкам. Все восемь армий стали гвардейскими, они воевали на направлениях главных ударов и никогда в бою не отступали, предпочитая погибнуть. Так, например, 1-я воздушно-десантная дивизия трижды за годы войны была истреблена, когда выставлялась на направлении прорыва немецких войск. Трижды ее формировали с нуля потому, что кроме Боевого Знамени в дивизии не оставалось ни одного человека – ни бойца, ни командира.
Парашютисты – одни из немногих, кому разрешалось Боевые Знамена держать на передовой. При освобождении Киева и Житомира в 1943 году участвовала 2-я воздушно-десантная дивизия.
На западном фронте советское командование провело две широкомасштабные воздушно-десантные операции: под Москвой и при форсировании Днепра. Слишком сильны и авторитетны были десантные соединения. Это настораживало власть предержащих. В 1947 году дивизии были переформированы в другие рода войск или даже прекратили существование.
Такой вид, в каком мы привыкли видеть, десантники приобрели благодаря первому командующему ВДВ – генералу армии Маргелову. Василий Филиппович поистине «Десантник №1». Герой Советского Союза, 9 ранений, 2 из которых – тяжелые, первый раз совершил прыжок в 41 год. На испытательную выброску техники с людьми на новой парашютной системе он направил своего сына.
После обретения независимости Украине «достались» воздушно-десантная дивизия, три воздушно-десантные бригады, три бригады специального назначения ГРУ и бригада морского спецназа (боевых пловцов). В первый же год независимости энтузиастами были подготовлены предложения по новой концепции применения и назначения десантных частей и подразделений. Эта концепция была ориентирована на срастание десантного духа и современных достижений военной мысли. Потому закрепилось иностранное слово аэромобильные (части и соединения), то есть передвигающиеся по воздуху, войска. Уже в 1992 году руководством страны принимается решение на формирование учебного центра аэромобильных войск. Задачей центра была подготовка сержантов и специалистов для аэромобильных частей и подразделений будущей профессиональной армии. Штатным составом он равнялся полноценной дивизии. По замыслу центр должен был в оперативном плане прикрывать столицу, а значит располагаться недалеко от нее.
В декабре 1992 года в Житомир прибыли первые офицеры 95 отдельного учебного центра по подготовке специалистов для аэромобильных войск. Прибыли из всех союзных республик, в большинстве с десантным и боевым прошлым. Они принесли тот десантный дух, которым славятся ВДВ. И начав с нуля, получили мощное соединение с высокими боевыми качествами. Уже в 1993 году были совершены первые парашютные прыжки. С 1994 года полевые занятия и тактические учения проходили по миротворческой тематике. В 1995 году была получена задача отработать план выдвижения подразделений к Мариинскому дворцу с задачей его обороны. К этому времени высшему военному командованию была представлена научно-исследовательская работа «Десант», в которой изложена концепция применения и развития аэромобильных войск начиная от демографических проблем, задач легкой и военной промышленности.
Но поменялась власть. Поменялась военная доктрина. От десантных частей и соединений остались жалкие крохи. Центр переформирован в 95 отдельную аэромобильную бригаду. Притом, что бригада стала в 4-5 раз меньше по количеству личного состава от первоначального, она является наибольшим десантным подразделением в украинских Вооруженных Силах. Неоднократно на базе бригады формировались миротворческие подразделения. Десятки солдат и офицеров-миротворцев десантников награждены орденами и медалями. Первая в Украине женщина, награжденная орденом – Марина Савельева – проходила службу в бригаде. 10 десантников награждены посмертно.
На сегодняшний день Житомир – единственный областной центр Украины, в котором дислоцируется полновесная десантная часть. В Житомире и области проживают, по нашим подсчетам, около 30 000 мужчин, которые служили в воздушно-десантных, аэромобильных войсках, в других подразделениях, совершавших прыжки с парашютом. Для них 2 августа свой праздник. Именно из таких людей, для них в 2005 году была создана областная общественная организация «Купол», которая ставит своими задачами решение социальных проблем, военно-патриотическое воспитание, поддержание авторитета ВДВ, аэромобильных войск, спецназа, морской пехоты. Три года усилиями активистов «Купола», его главы Олега Уминского в Житомире на городском уровне проходит празднование Дня десантника. В этом году ветераны десантники заручились поддержкой Председателя облгосадминистрации, Городского главы, командованием 8-м армейским корпусом. В организации и поддержке празднования принимают участие многие предприятия и общественные организации. В частности: МЖК «Интернационалист», «Авионик» и другие. Особое место в организации праздника занимает 95 отдельная аэромобильная бригада, ее личный состав. Командир бригады – подполковник Олег Гуляк. Благодаря воинам-десантникам праздник обещает быть не забываемым.
Слава ВДВ!

С. Уланов заместитель главы ОО «Купол» по гуманитарным вопросам.

Житомир.info

ПОЛЕТЫ НА РЕЗИНКАХ)

У Житомирі пройде фестиваль, який доведе молоді, що цікаве дозвілля без алкоголю, тютюну та наркотиків дійсно можливе! А проходитиме він у парку культури і відпочинку ім. Ю. Гагаріна 1-3 серпня 2008р.
У чому ж полягатиме фестиваль? У рамках фестивалю «Молодь за здоровий спосіб життя» проходитиме перший міжнародний Rope jumping (далі RJ) фестиваль та музичний фестиваль «Ейфорія». А якщо коротко: різні божевільні хлопці та дівчата з усієї України та інших країн стрибатимуть з Житомирського моста.
Організатором феставлю є молодіжна організація туристичний клуб «Ейфорія». Вони хочуть за допомогою цього фесту виховати у молоді бережливе ставлення до навколишнього середовища, інтелектуально забагатити молоді та розкритти їхні особисті здібності, посприяти розвитку колективного відпочинку та спорту, а крім того просто весело та активно відпочити.
А такою буде програма фестивалю:
01.08.08
9.00 -11.00 - реєстрація RJ команд;
11.30 -18.00
- показові стрибки RJ команд;
- польоти мотодельтаплана та паратрайка, skyBASE стрибки бєйсерів команди «Ейфорія».
02.08.08
9.00 -18.00
- показові стрибки RJ команд;
- польоти мотодельтаплана та паратрайка;
- показові BASE стрибки команди «Ейфорія»;
03.08.08
9.00 – 12.00
- тренування RJ команд;
12.00 – 18.00
- змагання з артистичного виконання RJ стрибків;
- показові виступи вело та мото байкерів;
- польоти мотодельтаплана та паратрайкa; skyBASE стрибки бєйсерів команди «Ейфорія»;
- показові BASE стрибки команди «Ейфорія»;
- гала концерт гуртів-учасників музичного фестивалю «Ейфорія».
- показові виступи велобайкерів, мотобайкерів;
- показові виступи скелелазів на штучному стенді, змонтованому в місці проведення фестивалю.
18.00 – 20.00
- нагородження переможців;
-урочисте закриття фестивалю.

Відомі і не дуже)

Ось ще одна тема, яка, можливо викличе у вас бажання дописати відому людину нашого міста або області. Ту персону,яка на ваш погляд, творить історію міста,творить саме місто. Отже приєднуйтесь!!!!!!!
А розпочати я б хотіла з людини,яка відома вам,як фронтмен гурту "Друга ріка" - Валерія Харчишина)!.Ось що він може згадати про наше місто:
Житомирянин Валерій Харчишин розповів про найкрасивіші місця Житомира і пригадав декілька моментів своєї молодості.

1. На Старому бульварі я проводив весь свій вільний час: зелено, красиво і пішохідно. Ми з друзями за пивом обговорювали чий-небудь новий альбом, тут же зароджувалася ідея групи: якось самі собою у нас в руках опинилися інструменти.

2. Пішохідний міст через річку. З нього можна поплювати, подумати і повернути у бік Літньої естради – «черепашки».

3. Літня естрада. Тут ми проводили і ночі. Тут в 1996 році відбувся наш перший концерт.

4. Будинок Правосуддя (колишній обком КПРС) – красива сталінська будівля. Коли я працював в хоровій капелі «Орея», нам належав 4-й поверх. Тут же були і перші репетиції групи «Друга ріка». За обкомом є скверик, де ми часто відпочивали до або після репетицій. У цій же будівлі була камера попереднього слідства, де сидів Онопрієнко. І коли ми репетирували, то бачили, як цього дядька привозили і відвозили.

5. Гідропарк і Корбутівка: з цих місць почалося моє знайомство з Житомиром, коли я сюди в 89-му приїхав з свого рідного міста Любара.

СТАРИННЫЙ ЖИТОМИР...

Ні для кого не є секретом, що Житомир - дуже старе місто,воно було засноване ще у 884 році( нашої ери). Тому в цій темі буде розповідатись про історію нашого чудового міста.
А ось до речі і перша історія:
В глибині сторіч починається історія Житомира. Територія, на якій він розташований, була заселена ще в II тисячоріччі до н.е. Це підтверджують виявлені археологами поблизу міста поселення і кургани епохи бронзи, раннього залізного віку. Розкопано також могильники VII сторіччя і залишки староруського городища Х—XIII сторіч.

Роком заснування Житомира вважається 884-й. Як свідчать легенди, свою назву місто одержало від імені дружинника київських князів Аскольда і Діра - Житомира, що ніби-то відмовився служити ворогам князів, сховався в лісах і оселився на скелі при злитті рік Кам'янки й Тетерева. У інших легендах розказується, що тутешні жителі відвіку торгували хлібом, жили мирно.

Дослідники й історики, і серед них відомий чеський учений-славіст Павло Йосиф Шафарик, доказували, що древнє городище - майбутній Житомир - виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян. Назва міста - мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла, як вважають, від важливої в цьому краї культури - жита, що культивується тут із незапам'ятних часів. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь. Про місто говорили: «мир і жито», «мир житичів». Можливо також, що Житомир - це скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя.

У дійсності ж історична доля Житомира ніяк не була мирною. Хліборобам і ремісникам не раз припадало лишати свої будинки, братися за зброю, щоб відстояти свободу і незалежність. На древлянській землі в 945 році спалахнуло перше в Київській Русі антифеодальне повстання, яскраво описане в Іпатіївському літописі. Древляни виступили проти непомірних поборів київського князя Ігоря і відмовилися сплачувати йому данину. Під час одного з набігів князь був убитий, а дружина його розгромлена. Дружина Ігоря княгиня Ольга жорстоко помстилася древлянам - спалила їхню столицю Іскоростень і стратила біля п'ятьох тисяч мирних жителів. Незабаром, після цього древлянські землі остаточно ввійшли до складу володінь київських князів.

У 1240 році Житомир піддався нападу незліченних орд хана Батия. Місто було цілком розорено й зруйновано, мирні жителі були вбиті або потрапили в рабство.

У 1320 році житомирську фортецю захопили литовські князі. У ці ж роки почастішали набіги кочівників. Місцеве населення будувало оборонні спорудження з підземними ходами, на залишки яких ще і понині наштовхуються будівельники. Городяни мужньо захищалися від ворогів. Жорстокі і спустошливі набіги, як правило, супроводжувалися пожежами і руйнаціями.

У 1399 році золотоординський хан Едигей розгромив військо литовського князя Витовта, захопив і розграбував Житомир. За словами літописця, «...без меры много зла сотвориша» набіг кримських татар у 1469 році. Вщент зруйнували місто орди хана Менгли-Гирея в 1482 році. Ще не раз за свою історію Житомир лежав у руїнах і знову вставав з пеплу.